Історія заснування ЛНУ імені Івана Франка нерозривно пов’язана з єзуїтською колегією, що власне і стала в подальшому університетом. 20 січня 1661 р., король Ян ІІІ Собєський надав єзуїтській колегії титул університету. Єзуїти керували навчальним закладом до 1773 р., після цього їх орден та підпорядковані їм інституції було ліквідовано. 1784 р. цісар Йосиф ІІ підписує диплом про відновлення університету.
Більшість, хто навчався у Франковому вузі, вважають, що історія університету розпочалася з величного та помпезного корпусу, що розташований сьогодні за адресою: вул. Університетська 1. Проте, це зовсім не так, і до того, як зайняти звичне для нас сьогодні місце, університетські корпуси розташовувалися за різними адресами. Після відновлення, університет розмістився у колишньому монастирі тринітаріїв при вул. Краківській (тепер на його місці стоїть церква Преображення ГНІХ). Опісля історія університету продовжувалася в будинку колишнього єзуїтського конвікту на теперішній вул. М. Грушевського. Невдовзі цей будинок уже не міг задовільнити навчальних потреб. Тому в 1890–1891 рр. на теперішній вул. Кирила і Мефодія було споруджено корпус хімічного, геолого-мінералогічного та фармакологічного інститутів.
Університет складався з двох відділів (факультетів) – філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання. Поляки становили 75% студентів, решту були українці та представники інших етнічних груп. У середині і другій половині ХVІІІ ст. у зв’язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук, сталися зміни у навчальному процесі університету. У 1744 р. було відкрито кафедру математики. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію, як окремі предмети. Після розпуску у 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівський університет.
Однак незабаром ряд підрозділів єзуїтської академії стали підвалинами Йосифінського університету у Львові. У дипломі вказувалося, що Львівський університет створюється у складі чотирьох факультетів: філософського, юридичного, медичного і теологічного. Урочисте відкриття університету відбулось 16 листопада 1784 р. Спочатку в університеті діяли тільки два факультети: філософський і теологічний. А вже наприкінці 18 століття почали відкриватися нові кафедри: математична, біологічна, лінгвістична; факультети юридичний та медичний.
Навчання велося трьома мовами: польською, латинською і німецькою. 18 листопада 1918 року, після розпаду Австро-Угорщини і приходу до влади Польщі, університет повністю перейшов до рук польської влади, яка й перейменувала його ім’ям короля Яна Казимира. Мовою викладання – стала польська мова, а кафедри української мови та львівської історії, які недавно відкрилися, завершили своє коротке існування. при приході до влади Радянської імперії, львівський ВИШ зазнав і інших змін: навчання було безплатним для всіх громадян, теологічний факультет вичерпав своє призначення і був закритий, натомість відкрилися кафедри історії марксизму-ленінізму, діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, і тд.
Корпус ЛНУ ім. Івана Франка, є однією з найпрвабливіших будівель міста, що й не дивно, оскільки будувався він для зовсім інших цілей. А саме, для найвищого місцевого органу влади в королівстві Галичини та Володимирії. Проект будівлі Галицького сейму розробив директор львівського міського будівельного управління Юліуш Гохберґер у 1876–1877 рр.
Роботи зі спорудження розпочались 1 квітня 1878 р. і основні роботи завершили влітку 1881 р. скульптурне оздоблення будівлі було одним з найбагатших у Львові, але й несло в собі цілий ряд символічних елементів. До роботи над ним долучилися Леонард Марконі, Теодор Ріґер, Тадеуш Баронч, Зиґмунт Трембецький, Фелікс Мікульський, Зиґмунт Ґорґолевський. Головна скульптурна група має назву “Опікунський дух Галичини”, і була створена у 1880–1881 рр. скульптором Теодором Ріґером в Італії. У центрі композиції ми бачимо жіночу постать — Галичину, яка простягає руки до розміщених з обох сторін Дністра і Вісли, які символізували українці і поляків. За майстерно виконану роботу він отримав звання почесного члена Флорентійської академії мистецтв. Традиційний для академічного мистецтва характер мають фігури створені Зиґмунтом Трембецьким та Феліксом Мікульським. Вони виконали постаті, які символізують Віру і Справедливість, та Освіту і Працю. Дев’ять левів навколо вінця будинку, що тримали щити з гербами міст королівства Галичини, ймовірно, авторства Тадеуша Баронча.
Зараз Львівський національний університет налічує в собі 20 факультетів: біологічний, географічний, геологічний, економічний, електроніки, журналістики, іноземних мов, історичний, культури і мистецтв, міжнародних відносин, механіко-математичний, прикладної математики та інформатики, фізичний, філологічний, філософський, хімічний (Львівська кристалохімічна школа), юридичний, безпеки життєдіяльності, загальної та соціальної педагогіки, фізичного виховання і спорту. А також є найпрестижнішим навчальним закладом Львова та України. Дізнатися більше про найпрестижніший вуз України матимете можливість під час екскурсії “7 чудес Львова”.
