На рахунку міста, сучасна ратуша – четверта. Сьогоднішня львівська ратуша тішить око жителів та гостей міста. Однак, тодішні львів’яни без особливого захоплення сприйняли нову будівлю, більше того називали цю ратушу “потворним чотирикутником з трубою”.
Згідно переказів, першу будівлю ратуші, як символ адміністративної влади міста встановив тут князь Володислав Опольский, що в 1372—1378 рр. порядкував Галичиною як васал угорського короля. Перша згадка в актах про ратушу є з 1381 р. Будинок був, мабуть, мурований, однак вежа довгі часи була дерев’яною. Ратушу перебудовано в 1491 р., потім вежа горіла двічі, 1527 і 1571 рр., що призвело до другого відомого історії вигляду львівської рвтуші. Тоді ж згоріли всі документи — втрата для історії Львова, яку компенсувати неможливо.
Третя, ренесансна красуня, була побудована за проектом вроцлавського архітектора Андрія Бемера на кошти тодішнього олігарха, львівського бургомістра Мартіна Кампіана в 1619 році. До четвертого поверху вежа ратуші була чотирикутна, а вище, до купола, восьмикутна. Вежа була обведена балконом, по якому ходив сторож. Консолі балкона виконали у вигляді левів, що тримали герб однієї з міщанських родин. Висота вежі дорівнювала 58 метрам. На її шпилі красувався флюгер з позолоченого металу у вигляді лева — емблеми міста. Місцеві жителі, яким довелося спостерігати будівництво четвертої ратуші, довго сумували за ренесансною красунею та вважали її улюбленою
Протягом XVIII ст. до цоколя ратуші прилаштовували різні споруди. Згодом їх почали розбирати, і з таким азартом, що пошкодили сам цоколь. В результаті 14 липня 1826 року ратуша дала тріщину. Цікаво, що, попри явний аварійний стан, спеціальна комісія у складі бургомістра і будівельників, оглянувши будівлю, постановила, що ніякої небезпеки немає. Як свідчать документи, панове техніки всі разом і кожен окремо на питання бургомістра відповіли, що в даний момент для безпеки будівлі не потрібно ніяких спеціальних заходів. І як тільки під протоколом поставили підпис, до зали увірвався столяр Кафка з криком: “Мої пани, ратуша валиться!” Поважна комісія ледь встигла вибігти на площу, вежа впала і поховала під собою вісім осіб: двох жандармів, п’ятьох робітників-будівельників і сурмача.
Закладання нової ратуші відбулося 21 жовтня 1827 року з великою урочистістю, в присутності губернатора та архієпископа. Пролунав навіть артилерійський салют.
Ратушу звели в 1830—1835 роках у стилі віденського класицизму. Автори проекту архітектори Ю. Маркль, Ф. Трешер (або Третер), А. Вондрашек. Над ратушею підноситься вежа з годинниками, виконаними на фабриці В. Штилю під Віднем. Оцей четвертий варіант й дійшов до наших днів.
У давні часи, років чотириста тому, у львівській ратуші з’явився привид. Приходив він опівночі у вигляді чорної труни, яка літала залами і сходами, а луна розносила її страшний стогін. Нічна сторожа і родина трубача, який мешкав у кімнатці на балконній вежі щоразу зі страхом хрестилися. Ніхто не міг пояснити появу чорної труни. Та ось, один з лавників (так називалися у древньому Львові судді, що провадили кримінальні справи) розгадав таємницю. Одного разу, колегія лавників не досить ретельно розглянула судову справу і засудила невинного чоловіка на кару смерті. Згодом, знайшли справжнього винуватця злочину, але було вже пізно – невинний постраждава. Після цього у ратуші почала з’являтися чорна труна, як грізна пересторога для неправедних суддів.
згідно цієї легенди Львова, нове покоління лавників вивело величезними літерами на обкладинці лавничної книги слова: “Пам’ятай про труну, що сходами і залами Ратуші ходила”. Кожен хто брав книгу до рук, вже дуже добре думав перед тим, ніж приректи когось на тяжку кару.
До слова, відвідати однуз найвищих будівель Львова, можна під час екскурсії “Дахами Львова”
