Львів – романтичний куточок, який єднав та єднає серця, сповнює їх особливим трепетом та ніжністю. Львів – місто, переповнене легендами старого міста. Міста, що сповнене місцями особливої енергії, які розповідатимуть Вам про невигадані історії кохання, що трапилися та навіки увійшли в історію міста Лева. Вулиці міста нагадують про фатальні любовні трикутники, історії кохання, яке роз’єднала смерть, любовні дуелі, історії заборонених зустрічей та відчайдушних втеч. Все в ім’я кохання. Тут, Ви побачите безліч будинків, романтичних вуличок замріяних скульптур, які овіяні романтичними легендами та переповідками. Тут Ви закохаєтеся раз і назавжди… – принаймні, у Львів – це точно! Ось деякі романтичні легенди Львова, що надихають та чарують, а інколи жахають своїх читачів.
Є така версія, знову ж таки легенда, що сюжет “Ромео і Джульєтта” народився у Львові . Це історія про Мікеліні і Пелагію. У 1593 році заможний купець Паоло Мікеліні приїхав до Львова, який довгий час мріяв відвідати. Молодий італієць чув, що Львів – це місто, де можна втратити голову через кохання. Мікеліні й гадки не мав, що саме так з ним і трапиться, коли він побачить юну красуню-світловолоску Пелагію Красовську, доньку багатого українського купця. Вона була православна, а він – католик, але батьки дівчини таки дали згоду на шлюб, знаючи як сильно кохають один одного молоді люди.
Але не так сталося, як гадалося. Під час епідемії чуми дівчина померла, а Мікеліні, доглядаючи кохану, заразився і сам цією хворобою. Але ще за життя хлопець замовив два однакові надгробні камені. Один встановили на католицькому цвинтарі, а другий – на православному. Померлих закоханих розділяло півметра землі та паркан, але на обох надгробках викарбували однакові надписи: “Те, що поєднало кохання, не розлучить навіть Бог”. Сумна історія пішла по Європі й один драматург написав п’єсу, яка в оригіналі називається “Чума на ваші дві родини”. У п’єсі герої помирають від пострілу, а насправді в оригіналі помирають від чуми.
Ганнуся Вовчківна була одною з найчарівніших панянок міста Львова наприкінці XVI століття. Багато кавалерів, з оповідей львівських екскурсоводів, за нею упадало, але її увагою користали тільки двоє: Павло Оленик та італієць із Флоренції Урбан Убальдіні. Біда тільки, що панна дарувала свій чарівний усміх обом їм з однаковою теплотою. Серце, певно, мала велике – що любила аж двох…
Хтозна доки тривало б це упадання за нею, якби не весілля Ганни Луцької. Обидва зітхальники були серед запрошених. І от під час танців вони водночас запросили Ганнусю до танцю.
Панна могла б і подумати, перш ніж вчинити те, що вчинила. Але думати їй не хотілося. І вона подала руку смаглявому флорентійцю. Павло не був ані іспанцем, ані сіцілійцем. Був місцевим українським шляхтичем, але гонор свій цінував високо. І виміряв смачного ляпаса на обличчі Урбана. Музики враз перестали грати, а пари спинилися. Ніхто не встиг втрутитися, коли італієць висмикнув кинджал і вдарив Павла в живіт. Хлопець упав непритомний.
Конаючого Павла понесли в будинок його батьків, а Урбан мусив стати перед судом у Ратуші. Cуд у ті часи карав за вбивство стратою. Та молодого флорентійця не стратили і, можливо, не через те, що за нього заступилася могутня і впливова італійська колонія Львова, і навіть не через те, що він був родичем Папи Римського Григорія XIII. Усю справу вирішило львівське жіноцтво. Дружини львівських суддів не давали спокою своїм чоловікам ні вночі, ні вдень, навіть влаштовували пікети перед Ратушею. “Таке шалене кохання, така романтична історія”, – казали вони. До цього додалося ще й те, що потерпілий і його родина виявили незвичну шляхетність. Павло зі смертного ложа послав своє пробачення італійцеві й усю провину брав на себе. Павло помер, а Убальдіні дістав руку багатої шляхтянки, даючи початок славному у Львові роду патриціїв.
Ця львівська легенда пов‘язана із будинком на вул. Зеленій, 8. Трохи більше століття тому тут стояла кам‘яниця “Під липами”, що була огороджена від вулиці густою дротяною сіткою і лісом дерев. Тут мешкала відома акторка Ядвіга Калергіс. Серед її численних прихильників був і молодий львівський літератор, який навіть ніколи і не мріяв познайомитися з нею. Ядвіга виїхала до Відня, дуже довго від неї нічого не було чути, аж раптом до нестями закоханий Юрко одержав від Ядвіги листа, де вона повідомляла, що повертається до Львова і чекатиме його на віллі.
Щасливий закоханий щосуботи відвідував Ядвігу на порожній віллі, де світська левиця рапотом почала вести відлюдькуватий спосіб життя. Та з часом Юрко почав помічати, що кохана ховає від нього свої коси, згодом обличчя, а відтак приймала його лише у темній кімнаті вся замотана у безліч покривал. Так тривало допоки одного разу він не знайшов тіла своєї коханої і з розпачем вибіг на вулицю. А вранці дізнався, що віллу “Під липами” успадкувала родина акторки, а сама Ядвіга загинула ще два роки тому. Незабаром після виїзду закордон, під час подорожі в Альпи.
Запрошуємо відвідати Львів, на власні вуха послухати романтичні легенди Львова та відчути особливу атмосферу міста.
