Одночасно, або майже одночасно із заснуванням міста над Полтвою, тут оселилися вірмени. Хроніки твердять, що у військових дружинах Данила і Лева були, серед інших, і вірменські загони. Повсякчас, основою згуртованості вірмен була власна церква. Вірменський собор у Львові – напевно найважливіша пам’ятка багатовікового перебування вірмен на наших землях, їх історії, ідентичності і культури.
Унікальна пам’ятка східної культури на європейських теренах. У ньому поєдналися архітектура вірменських святинь романо-готичного стилю Західної Європи і староукраїнської галицької архітектури.
До наших днів дійшла стародавня львівська легенда, яка розповідає, що раніше на місці храму, ріс сад. Була тут і завезена з Вірменії айва. Коли її плоди розрізали, на зрізі завжди показувався хрест.Багатий вірменин Юрко Івашкович побачив у цьому знак Господній. Так, на місці саду постав Вірменський кафедральний собор – місце сили, надії, духовного збагачення для усіх вірмен міста і не тільки.
За свою історію храм зазнав неодноразових перебудов та змін. Однак, не зважаючи на це, до сьогодні збереглося об’ємно-планувальне рішення старої східної частини храму, яке відображає традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва.
Чим вражає та дивує вірменський кафедральний собор?
Безперечно, важко виокремити окремі деталі, які заслуговують найбільшої уваги, адже за відсутності якоїсь із них – собор втрачає свою цілісність, величність та атмосферність. Однак, найчастіше у соборі згадують та обговорюють стінні розписи, які принесли славу молодому художнику – Яну Генрику Розену.
Особливістю розписів є те, що в кожній постаті він зобразив відомих осіб, своїх сучасників та родичів. На стінах храму зображено понад дві з половиною сотні облич. Зокрема, пам’яті померлих присвячена і одна з фресок на стінах Вірменського собору. На фресці зображені прозорі тіні, які прийшли в знак подяки. Вони несуть в руках свічки, як символ молитви, вічного життя. Три монахи, які несуть тіло символізують три часових виміри: минуле, теперішнє, Їхнє одночасне зображення символ вічності. Бо феномен вічності нам не зрозумілий, у ній або немає часу, або три виміри існують одночасно.
Вірменська громада Львова проіснувала до 1939 р. Після 2-ї світової війни, майже всі вихідці з львівської вірменської громади переселилися до Польщі. Вірменський собор у 1961 р. радянська влада використовувала як сховище старовинних шедеврів українського іконопису. На початку 90-х рр., вірменам була повернута каплиця, в якій, протягом 8-ми років відбувалося Богослужіння. З 2001 р. вірменській громаді було передано вівтарну наву і Богослужіння були перенесені в храм, а після візиту до Львова Папи Риського Іоана Другого – повернена вся церква.
Церква доступна для відвідувачів, а також є можливість відвідати та дізнатися вдосталь цікавої інформації під час екскурсії “Львів Середньовічний”. Запрошуємо!
