Повертаючись до історії, пригадуємо, що Львів, як і уся Галичина, став австрійським у 1772 році. Польща, що на той момент була до краю ослаблена військовими діями та конфліктами не змогла відстояти територіальну цілісність. Прусія, Австрія та Росія, скориставшись ситуацією, відхопили собі по кусочку польської земельки. Галичина дісталася Австрії. Нові землі австріяки назвали “Королівство Галичини та Володомирії”, а її столицею став Львів. З властивими для королівства атрибутами, правилами, почестями, надбанням, багатством та розкішшю. У Львові був навіть свій, львівський Wall street
Австрійська влада заходилася вводити ряд політичних, адміністративних, соціальних реформ. Оцінити їх вплив на розвиток королівства можемо зараз, оглянувши все з висоти пройдених століть. Реформи торкнулися і розвитку та розбудови міста Львів. Багато-хто чув ту кумедну історію, коли невдовзі після приходу австрійців цісар каретою прибув до міста. А на площі Ринок тоді були гори сміття і бруду. Міський кат, який раніше відповідав і за вивезення сміття з центру, дуже занедбав свій обов’язок. Отож, цісар в кареті приїхав… і застряг посеред хламу. Довелося волами карету монарха витягати. Після того монарх видав наказ — сміття прибрати, площу очистити, центральну частину вкрити бруківкою.
Місто розвивалося, кількість населення що проживала та прибувало у Львів стрімко зростало. Місця ставало обмаль. Санітарно-гігієнічна ситуація залишала бажати кращого. Так,у місті була впроваджена вже відома нам реформа, щодо ліквідації прицерковних кладовищ, в результаті якого було утворено Личаківське кладовище. Згодом, австрійська влада дійшла висновку, що оборонні мури міста, давно не виконують свої функції, та далеко не прикрашають місто. Було вирішено – Львів має постати у новому вигляді. Його прикрашатимуть помпезні та складні архітектурні будівлі та композиції, у цю «Золоту добу» були збудовані найграндіозніші будівлі нашого міста.
Різниця помітна неозброєним оком для кожного туриста. За межами гомінкої площі Ринок Вас чекає зовсім інший Львів – затишний, вишуканий, інтелектуальний. Головний проспект міста, відомий нам сьогодні як проспект Свободи було розплановано, як найпрестижніший квартал міста.
Квартал банків фінансових установ, дорогих магазинів, ресторанів та розважальних закладів. Так, на вулицях Львова постали відомі нам сьогодні. Помпезна будівля Галицького сейму, в якій зараз розташовується головний корпус Національного університету ім. І. Франка. Аристократична, вишукана і святкова будівля Будинку вчених (колишнє Шляхетське казино), адже тут збиралася найвища знать для приватних прийомів та розваг. Тут був осередок «Товариства конярства та кінних перегонів», організований львівською аристократією. Розкішні зали казино, часто слугували для різних кінозйомок, приємно вразять своєю витонченою парадною красою.
Найбільшим і найкоштовнішим діамантом на короні львівських палаців є Палац графів Потоцьких. Він виглядає так, неначе щойно був перенесений з берегів французьких рік Луари чи Сени. Зведений у стилі французького неокласицизму, палац подивує Вас своєю розкішшю та парадними залами.
Проте головною та найяскравішою зіркою цього періоду постає Академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Його внутрішня та зовнішня розкіш вже понад сто років зачаровує перехожих та глядачів. За право створення цього шедевру боролися провідні архітектори світу. Не дивлячись на те, що театр був зведений лише за три роки, у ньому воєдино злилися практичність і краса. План будови, система протипожежної безпеки, вентиляції поєднались з мармуровим оздобленням, позолотою, мистецькими творами відомих художників та скульпторів.
