Точка заснування міста, беззаперечний символ, оберіг та улюблене місце усіх львів’ян та гостей міста. Сьогодні Високий замок – це парк з оглядовим майданчиком у найвищій точці що коливається у межах 410 – 413 метрів над рівнем моря. З оглядового майданчика видно усе місто та далеко за його межами. В чому ж полягає феномен Високого замку? Замку, з якого до наших днів зберігся лише фрагмент стіни, яка свого часу служила південним муром двору між головними зовнішньою та внутрішньою брамами замку.
Пропонуємо дізнатися більше про історію культової, в минулому, споруди Львова, та завітати у Львів, щоб особисто розкрити таємницю Високого замку!
З історичних джерел відомо, що перша фортеця виникла на Замковій горі за часів галицько-волинського князя Лева Даниловича – Високий замок. В різні часи він належав монголо-татарам, полякам, литовцям, шведам, австрійцям. Однак завдяки могутній славі та величі Галицьких князів та Львова, зокрема, став ласим та бажаним трофеєм для усіх завойовників. Після завоювання Львова польським королем Казимиром III та значних руйнувань, замок відбудували та укріпили в камені.
У 1648 гору і замок здобули козацькі загони під проводом Максима Кривоноса. Під час штурму Львова шведським військом короля Карла XII замок уже ніхто не боронив. Впродовж XVIII ст. він поступово перетворився на руїни, камінь з яких у XIX ст. використовували для будівництва кам’яниць та мощення вулиць.
Верхня частина Високого замку, де нині розташовується оглядовий майданчик, було створено штучно в 1869—1906 рр. На честь 300-ліття підписання Люблінської унії зробили земляний насип, чим підвищили висоту гори до 413 м над рівнем моря. Окрім фрагменту стіни, оглядового майданчика, лева, якого переселили сюди з ратуші більш ніж 100 років тому. Тут ще є телевізійна вежа, висотою 192 м, яка підсвічується вночі різними кольорами і є впізнаваною з будь-якої точки міста.
У давні часи в цій місцевості відома назва “Будельниця”, що могла позначати муроване укріплення княжих часів – оборонну вежу — «стовп», або ж княжий палац. Згадується про неї і цікава .легенда
Під Княжою горою вище церкви святого Миколая колись була гора Будельниця. Її так називали тому, що тут стояла сторожова вежа, з якої під час наближення ворога били (будили) на сполох. Коли 1340 року до Львова прийшов польський король Казимир Третій, на Будельниці стояли на варті семеро лицарів. І сталося так, що вони заснули й не помітили ворога. Поляки пограбували Високий Замок. За цей гріх усіх сімох лицарів закляли на вічне ув’язнення у цій горі.
Стеріг їх старий львівський чорт Смалюх, і лише раз на сто років він виходив з гори, шукав гравця в карти, і вони грали на душі лицарів. Та ніхто за п’ятсот років так і не зміг визволити душ нещасних. Одного вечора років з двісті тому повертався з корчми до казарми молодий драгун, і раптом біля Будельниці його перестрів невідомий і запропонував пограти в карти.
Драгун був відомим картярем і не міг упустити такої нагоди, навіть незважаючи на те, що одразу зрозумів, що має справу із самим чортом. Гора розступилася, і обоє зайшли до середини. Далеко в підземеллі за довжелезним дубовим столом сиділи семеро лицарів і з надією дивилися на драгуна. Смалюх промовив до свого гостя: “Вибирай, на що ти будеш грати — або на мішок золота, або на їхні душі” — “Граю на їхні душі”, — впевнено відповів драгун. “Але знай, — сказав чортисько, — програєш — навіки залишишся тут, під землею”.
Драгун був одним з найдосвідченіших картярів Львова і знав, якщо грати колодою Смалюха, то перемогти чорта буде неможливо. Тому він дістав з кишені свою колоду. Дідько аж заскреготав від люті, що не врахував цієї обставини, адже, за тодішніми звичаями, гість мав право на свою колоду. Смалюх так знервувася, що першу гру програв. Надалі вдача вже не полишала драгуна, так одну за однією він виграв ще шість партій, і решта лицарів відпустили на волю. Відтоді чорт Смалюх полишив гору Будельницю, і про нього далі нічого не було чути. Люди казали, що ображений чорт узагалі залишив Львів.
На завершення хочемо підмітити усім бажаючим, тим кого дана стаття надихнула на відвідання Львова та Високого замку зокрема. Підйом на гору не здасьться Вам легкою прогулянкою, однак запевняємо, всі прикладені Вами зусилля – однозначно цього варті.
